Armando Lostaglio
Terra di pane
(poesia di Gabriele De Masi)
Viaggia il mondo, ruota, procede
costante con le altre luci di stelle,
non conosce le miserie nelle strade
dell’uomo che lancia di fionda
il sasso alla finestra del vicino,
impreca, maledice, ringhia,
sveglia la notte il rombo, percuote
il tonfo, bagliori di fiamme lontane,
stavolta non ci ha toccato il graffio
di belva che taglia, traccia solchi
di sangue, infetta la vendetta,
patisce, cresce e più forte diventa
il filo di lama d’affondare al nemico.
Così, gira il mondo con gli inquilini,
padroni, ognuno, d’un metro in più
di terra, l’acqua , il fuoco, il vento.
E, sempre, ritorna l’onda di spighe
al soffio d’estate, oro antico, pace,
all’acerbo inverno di fiele, la neve,
e tutto lieve ricresce e non v’è arma
che mai più ferisca la speranza
ma , l’aratro, la semenza, il mulino.
Fuoco, al vicino, nel candore di farina,
riacceso forno di pane; e tutti invitare.
Spezzare, insieme, il dono.
Gabriele De Masi
Commento alla poesia:
Spezzare insieme il dono… Odora di speranza, eppure è una illusione: il vicino ha colpito con fionde di fuoco, ha colpito uomini e donne, bambini innocenti, tutti innocenti nella invasione barbarica del XXI secolo. Padroni di un metro o un chilometro in più, tutto questo vale una vita o mille vite spezzate e famiglie in frantumi? No, non c’è prezzo a questa tragedia che il mondo assorbe come carta al fuoco. Così gira il mondo con gli inquilini, dice il poeta. Inquilini di un mondo non nostro, ciò che il tiranno non sa, con le sue ragioni di follia.
Armando Lostaglio
Poesia tradotta in Cirillico
Земля хліба
Подорожуйте світом, обертайтеся, рухайтеся далі
постійний з іншими вогнями зірок,
він не знає біди на вулицях
чоловіка, який кидає пращу
камінь у сусіднє вікно,
прокльони, прокльони, гарчання,
гуркіт прокидається вночі, вдаряє
стукіт, спалахи далекого полум’я,
цього разу подряпина нас не торкнулася
звіра, що ріже, викладає борозни
крові, заражає помсту,
воно страждає, росте і стає сильнішим
передній край занурення перед ворогом.
Отже, подорожуйте світом з орендарями,
майстри, кожен, на метр більше
землі, води, вогню, вітру.
І, завжди, хвиля вух повертається
у подиху літа, старовинного золота, спокою,
в люту зиму жовчі, снігу,
і все легенько відростає і зброї немає
що ніколи більше не завадить надії
але, плуг, насіння, млин.
Вогонь, до сусіда, у білизні борошна,
розпалена хлібна піч; і всіх запрошують.
Розбивайте подарунок разом.
Габріеле де Масі